Характеристика природного комплекса Черного моря

Страница 2

Від 6eperiв до центральної, частини моря солоність поверхневих вод змінюється від 16,5—17,5 %о до 18 %о. У шарі від 50 до 200 м солоність зростає на 2,5 %0, глибше збільшується поступово, до­сягаючи 6іля дна 22—22,5 %о. Значний градієнт Південний Буг, Дніпро, Pioнi, Єшіль-Ірмак, Кизил-Ірмак та інші. У гирлах деяких piчок — широкі лимани (Дністровсъкий лиман, Тилігульський лиман, Дніпровсъкий лиман та інші). У рельєфі дна Чорного моря видiляють глибоководну улоговину глибиною понад 2000 м, яка оточена смугою материкової обмілини (шельфу). Ширина шельфу у північно-західних та північно-східних частинах моря досягає 200 км i більше, у південних— 2,5—15 км. Дно у межах шельфу вкрите піском, черепашкою, мулом, характерні уламкові відклади, на глибоководних ділянках поширені пелітові мули та nicки.

Температура повітря над акваторією Чорного моря у лютому від —1° до +8° , у серпні від +22° до +25°. Кількість опа-дів зростає з Заходу на Схід від 200 до 2000 мм i більше на pік. Пересічна річна температура води до глибини 75 м змінюється від +15° до +7°, з глибиною зростає, досягаючи 6іля дна +9°. Пересічна тумпература води на поверхні у лютому від 0° до +8°, у серпні +24, +26°. Замерзає Чорне море лише у холодні зими 6iля північно-західних берегів.

Від 6eperiв до центральної, частини моря солоність поверхневих вод змінюється від 16,5—17,5 %о до 18 %о. У шарі від 50 до 200 м солоність зростає на 2,5 %0, глибше збільшується поступово, до­сягаючи 6іля дна 22—22,5 %о. Значний градієнт солоності, а отже i щільності води перешкоджає перемішуванню поверхневих та глибинних вод, зумовлюючи відcyтність кисню i зараженість шару води сірководнем з глиб. 200 м. Поверхневі тeчії Чорного моря утворюють систему замкнутих циклонічних кpyгoo6iгiв, основна з яких проходить вздовж берегів моря проти стрілки годинника, західні та східні кpyгoo6iги утворюють внутрішні циклональні течії. Напрям глибинних течій найчастіше узгоджується з схе­мою поверхневих течій. На обмін вод Чорного моря icтoтно впливає двошарова система течії — поверхнева східна течія у Мармурове море та глибинна течія у зворотному напрямі. Згiнно-нaгiннi коливання рівня при штормах досягають подекуди 1,5 м.

За характером рельєфу Чорне море можливо розділити мелководну область (від мису Каліакра до мису Тарханкут) та глибинну (остання частина моря). Перша область сягає максимуму ширини проти Одеси (більше 200км) та представляє собою материкову обмілину, обмежену ізобатами 100-120м та здійснює плавний уклін до центру моря. Вздовж гористих берегів материкова обмілина також розвинена, але значно слабша (іноді всього до 1км).

Материковий схил сягає глибин 2000м. Зазвичай, схил крутіший у верхній частині а у нижній пологий.

Дно глибоководної облаті відрізняється відносно простим рельєфом. Найбільна глабина 2245м лежить під 42 33” п.н.ш. та 34 25” с.д. Середня глибина моря 1271м. Об”єм маси води 537000куб.км.

Г е о л о г і я. В геологічному вцдношенні впадина Чорного моря неоднородна. Мілководна північно-західна частина Чорного моря покриває ділянку платформи з верхнепалеозойською- нижнемезозойською складчатою основою, ця платформа тягнеться через степовий Крим – Добуджу та окоймляє з півдня Російську платформу. Глибоководна частина Чорного моря являє собою величезну западину земної кори з плоским дном та відносно крутими бортами, розташовану в межах альпійської геосинклинальної облаті. Западина ця почала утворюватися у кінці палеогена та продовжувала формуватися у неогене та четвертичному періоді, разом з підняттям оточуючих її гірських хребтів Кавказу, Криму та Малої Азії.

Г р у н т и д н а. Грунти дна Чорного моря утворились в результаті осадження виносів річок, продуктів знищення берегів та органічних залишок з маси води. Крім того, велике значення має хімічний осад карбонату кальція. Далі вони підлягают складним хімічним змінам. Всі грунти можна поділити на три групи:

· прибережні відкладення,

· відкладення материкової обмілини (приблизно на глибині від 20-30 до 150м),